top of page

Галина Мирослава

Ми

скульптура Марини Куц

поезія

«Богиня Мойра: початок життя», Марина Куц

Одна лінія

 

між двома точками проходить лише одна лінія

якщо проходить

як між серцями

тільки кількість вольт різна

Ти - людина

 

Так, ти – людина.

 

Туго затягнена шкірою, як барабан,

 

Оперезана ременем часу, відведеного тобі,

 

Під ударами долі

 

Стискаєшся,

 

Набираючи голосу всередині себе

 

Для вибуху назовні.

 

Так, ти – людина,

 

Частина простору, що обмежена серцем своїм

 

І впольована словом.

 

Всюдисущим.

 

Барабанними ударами долі покльована,

 

Аби неміряним відзвуком звитися,

 

Пробуючи стати впрост.

 

Ти – людина.

 

Ти хотів

 

ти хотів не мати

бо мав

ти хотів мати

бо не було

сьогодні є

завтра немає

сьогодні нема

завтра є

однак

ти волієш за власним бажанням

володіти і відпускати

відчувати присутність і відсутність

бути у тілі та позбуватись його

розливатись і розсипатись

розчинятись і випаровуватись

повертаючись коли забажаєш

в одне ціле

бо час умовність

бо ти умовність

та

ніколи

якщо це стосується тебе самого 

 

***

 

усе що ти маєш тебе має

 

усе що ти поглинаєш

 

тебе поглинає

 

є плюс

 

за тобою вибір

 

є мінус

 

його ще треба побачити

 

***

 

і хоча спрощення

 

може стати причиною ускладнення

 

ти його шукатимеш

 

аби почуватися певніше

***

міцно стояти на ногах

 

не раз складніше ніж іти

 

стояння вміння потребує

 

не триматись за руку

 

за поручні

 

за ідолів

 

за ідеї

 

навіть за думку про незалежність

 

що як і кожна настирна думка

 

узалежнює

«Богиня Мойра: початок життя», Марина Куц

Богиня Мойра. Марина Куц

Жінка

 

Твого тепла падучий п’янко квіт,

 

Розводить вуст солоні небозводи.

 

І вигнута півмісяцем у ритм,

 

Ти – первісна.

 

І витончена в подих

 

Тонким звиванням талії, плечей,

 

Колоссям пальців,

 

Грацією, блиском.

 

У танці часу ти – земна колиска

 

Й опора вічності розхитаних очей.

***

навколо так багато води

 

пливти легко

 

виплисти важко

Богиня Мойра. Марина Куц
Богиня Мойра. Марина Куц

Думки

 

Їх безліч

 

Одночасно нападаючих

 

Голосних

 

Вони рояться

 

Обмотуються

 

Жалять одна одну

 

І розлазяться

 

Залишаючи петлі

 

Потокам крові

 

***

 

голосом

 

земля вистелена

 

птах птахові на крила наступає

 

поки не злетить

 

поки не пронесеться проз

 

прозу

 

з човнів вух воду вихлюпає

 

і на мовчазній хвилі губ

 

завмре

 

наступає

 

поки не навчиться дивитись на сонце

 

з повною довірою

 

без страху тіні

 

Ми

 

ми зупинимо час

і  помножена на його відсутність швидкість руху назустріч

обнулить будь-яку відстань

заковтне маленькі я

перші літери безладу

і нам залишиться видихати по краплі себе

поки не сплетемось в одне ми

ми ми мир

авторка Галина Мирослава

1 грудня 2022

bottom of page